Jan 05, 2026 Наталія Стратонова Катерина Саєнко

---

12-річний житель Макіївки, який відвідав табір “Сондовон” у КНДР, із представниками табору. Липень 2025-го. Фото з російських соцмереж

У 2024-2025 роках щонайменше двох дітей із тимчасово окупованих територій України росіяни возили до табору “Сондовон” у КНДР на “перевиховання”. Про це 3 грудня 2025 року під час слухань у Сенаті США повідомила правозахисниця, експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. Редакція розслідувань Суспільного встановила, що поїздки до табору координували російські молодіжні організації, серед яких “Рух перших”, дізналась, як формували групи, хто саме з українських дітей опинився у Північній Кореї, а також які побут і правила в “Сондовоні”.

Північнокорейський аналог "Артека”

Міжнародний дитячий табір "Сондовон” розташований поблизу портового міста Вонсан на березі Японського моря. Його часто називають північнокорейським аналогом радянського "Артека”.

Супутниковий знімок табору “Сондовон” у КНДР. Google Earth

Табір відкрили у 1960 році, а 2014-го провели реконструкцію. До табору приїжджали діти з Росії, Китаю, В'єтнаму, Лаосу та деяких країн Африки. Втім, через пандемію COVID-19 "Сондовон" для іноземців фактично закрили. У 2024 році, на тлі зближення Москви й Пхеньяна, спершу до країни повернулися російські туристичні групи, а згодом улітку “Сондовон” прийняв і групу школярів.

Більшу частину витрат на перебування дітей-іноземців у таборі покриває північнокорейська Соціалістична патріотична молодіжна ліга — ідеться на сайті, присвяченому туристичним місцям КНДР. Іноземні батьки за двотижневу поїздку дитини начебто доплачують від 250 до 350 доларів США.

Росіяни влаштували відбір до північнокорейського табору

У 2024 році російська молодіжна організація “Рух перших” оголосила конкурс “Перші їдуть у “Сондовон”. Переможці отримали безкоштовні путівки до північнокорейського табору.

Організатори називали поїздку спільним проєктом “Руху перших”, підсанкційного міжнародного дитячого центру “Артек” та дирекції Всесвітнього фестивалю молоді. На участь, за даними російських медіа, подали заявки 3 500 школярів 14-17 років із різних регіонів РФ. Переможцями конкурсного відбору назвали 50 підлітків.

Для участі потрібно було записати відео з відповіддю на запитання: “Чому саме я маю перемогти в конкурсі?” та написати есей на одну з тем: “Якою я бачу роль Росії в новому багатополярному світі”, “Чому мені цікаво відвідати КНДР” або “Що б я хотів/хотіла розповісти про Росію дітям із КНДР”.

Заявки на участь приймали через онлайн-форму, а відео учасники публікували в соцмережах. Координаторкою відбору була Марія Раєвська, одна з керівних осіб “Руху перших”.

Улітку 2025 року російські видання повідомляли про другу поїздку школярів до “Сондовона” – у межах так званої зміни корейсько-російської дружби.

У телеграм-каналі “Молодь Росії” йшлося, що основна мета поїздок російських дітей до табору — “примноження традиційних братніх відносин між народами”.

“Навіщо їм ці міжнародні зміни? Офіційна версія росіян — російські діти пізнають культуру Північній Кореї, тобто відкривають для себе нову державу, спростовують міфи про неї. КНДР фактично легітимізує свій режим, популяризує російську мову, російську культуру всередині держави серед дітей та підлітків. Навіщо їм це потрібно? Треба ж вербувати потім цих людей, які підростуть, на російські війни”, — розповіла журналістам редакції розслідувань Суспільного правозахисниця Катерина Рашевська.

“Люди ходять і ні на що не скаржаться”: про перебування українського хлопця в таборі “Сондовон”

У 2025-му в таборі “Сондовон” були дві літні зміни: з 21 липня по 1 серпня та з 18 по 29 серпня.

Список усіх дітей редакція розслідувань Суспільного знайшла у відкритих джерелах. Ми зіставили імена з іншими згадками про табір у російських виданнях, а частину інформації підтвердили через повідомлення у тематичних телеграм-чатах, де спілкуються діти.

Імена неповнолітніх, яких росіяни завезли до табору в КНДР із міркувань безпеки не публікуватимемо. Проте розповімо історію українського хлопчика Михайла, який опинився в першій зміні 2025-го.

Ми з'ясували, що в цій зміні 12-річний Михайло був єдиною дитиною з тимчасово окупованих територій України. Він – з окупованого у 2014-му міста Макіївки.

Михайло навчається в місцевому ліцеї та бере активну участь у присвячених Росії конкурсах. Наприклад, 2023-го він став бронзовим призером всеросійського конкурсу “Диво Росії” за відеопрезентацію “Преподобний Ілля Макіївський”. На відео Михайло розповідав, що пишається, що “ДНР стала частиною великої Росії”, та висловлював сподівання, що війна закінчиться перемогою РФ.

Мати Михайла Ірина Віталіївна Попова — докторка економічних наук, доцентка, завідувачка кафедри банківської справи Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Інформації про батька нам знайти не вдалося.

У російській соцмережі ми знайшли допис, у якому Михайло розповів про свою поїздку до КНДР. У коментарі пропагандистському виданню “ZOV ДНР” Михайло розповідав, що про конкурс на відбір до табору він дізнався на сайті “Молодь Росії”.

У таборі Михайло брав участь у спільних культурних та спортивних заходах.

Михайло з учасником табору “Сондовон”. Скриншот із сюжету пропагандистського телеканалу

Загалом, за словами хлопця, в таборі він більше дізнався про культуру й традиції обох країн. “Ми не лише розважалися, ми відвідували різні пам'ятники про корейську війну, пам'ятники вождям КНДР”, — сказав хлопець.

Михайло на фоні монумента ідей чучхе у Пхеньяні, збудованого у 1982 році на честь 70-річчя вождя КНДР Кім Ір Сена. Скриншот із сюжету пропагандистського телеканалу

У коментарі іншому виданню Михайло розповів, що щодня діти бачили на екскурсіях по п'ять-шість монументів: “Дуже сподобалось. Настільки в людей розвинений культ особистості: дуже вшановують Кім Ір Сена, Кім Чен Іра, Кім Чен Ина. Люди ходять і ніхто ні на що не скаржиться. Все у всіх є, і все у всіх добре”.

Михайло в таборі “Сондовон”. Скриншот із сюжету пропагандистського телеканалу

Михайло також у сюжеті розповів, що в таборі всі учасники обмінялися контактами, але через те, що в КНДР свої соцмережі, підтримувати звʼязок із корейськими друзями він можливості не має.

“Разом наближатимемо день, коли американський імперіалізм буде знищено”: ідеї у таборі

Шлях до “ідеологічного літа” почався для дітей першої зміни, серед яких був і Михайло, в аеропорту Владивостока. Перша зупинка — Пхеньян. Після прильоту на учасників чекала обов'язкова культурна програма: відвідини монумента “Звільнення” та відпочинок у місцевому аквапарку.

Основна ідея монумента — визнання та вдячність за звільнення Кореї від японської колоніальної влади в серпні 1945 року, яке, за офіційною позицією Пхеньяна, відбулося за участі радянських військ.

Частина монумента “Звільнення” в КНДР. Скриншот із відео YouTube

А в аквапарку Пхеньяна дітей зустрічала фігура колишнього правителя КНДР Кім Чен Іра.

Фігура колишнього правителя КНДР Кім Чен Іра на вході в аквапарк у Пхеньяні. Скриншот із відео YouTube

Не обходиться в таборі й без російських пропагандистських наративів. На опублікованому в 2024 році відео один з учасників табору на фоні озброєних російських солдатів виголошує промову, яку потім перекладуть корейською:

“Тепер, коли Росія та КНДР стали союзниками, дні американського імперіалізму злічено. Вашингтон, який швидко втрачає вплив, намагатиметься розв'язати новий конфлікт біля наших кордонів. Тому ми маємо бути пильними й завжди готовими до відбиття нової агресії США. Ми, юнармійці, та ви, північнокорейські союзники, станемо новими нащадками своїх батьків, які служать у збройних силах РФ і Корейської народної армії. І ми разом наближатимемо день, коли американський імперіалізм буде знищено”, — каже доповідач на відео.

Скриншот із промови перед російськими та північнокорейськими учасниками табору “Сондовон”. Фото з російських соцмереж

Доповідач на відео — Владислав Кушніренко, викладач історії в школі №80 міста Хабаровськ та колишній активіст “Молодої гвардії”. У серпні 2024-го Кушнірєнко разом із 18 учнями їздив до “Сондовона”. Того ж року в своїй школі він створив гурток із вивчення державної ідеології Північної Кореї, а також регулярно відвідує повʼязані з КНДР заходи.

Владислав Кушніренко у центрі Пхеньяна в 2025 році. Телеграм-канал Кушніренка

Під час “вечора дружби” 29 липня 2025 року російські школярі писали листа-подяку лідеру КНДР Кім Чен Ину.

Російські діти з прапорами своїх регіонів виконують танець під радянську воєнну пісню “Катюша”. Скриншот із відео однієї з учасниць поїздки

Додамо, що у 2024 році конкурс від “Руху перших” на поїздку до північнокорейського табору виграла й 16-річна Ліза з окупованого Сімферополя. Вона про це писала в російській соцмережі й ми також знайшли її в переліку дітей, яких відібрали на поїздку. Проте чи таки поїхала Ліза до табору — невідомо. Попри значну активність у соцмережах, дівчина про поїздку до КНДР не згадувала, хоча в публікації про підсумки 2024 року писала про три відвідані нею російські табори.

“З того, що я бачу у програмі табору, то тут просувається ідея, що Росія, Північна Корея – це країни, незрозумілі для інших. Які мають свої особливі культуру й бачення того, як має бути розбудована держава та як мають виховуватись діти. Така візія не подобається іншим, і через те Росії та КНДР “потрібно об'єднуватись, щоб протистояти світу”, — каже правозахисниця Катерина Рашевська.

Прибирання пам'ятника та платні дзвінки рідним

Про умови проживання дітей у таборі ми дізналися з відео на ютубі та російських видань. В одному з інтерв'ю школярка, яка була у таборі “Сондовон”, розповіла, що щоранку о 6:30 діти повинні були прибирати та замітати навколо пам'ятника північнокорейським вождям — на знак поваги до традицій та вождів країни Кім Ір Сена й Кім Чен Іра.

Учасники табору витирають пам'ятник Кім Ір Сену й Кім Чен Іру на території “Сондовона”. Фото з російських соцмереж

Корейські діти, які також відпочивали в таборі, завжди повинні були вклонятися портрету вождя, який висів при вході до їдальні, розповіла дівчина в інтерв’ю.

У кімнатах – однакових за плануванням та інтер’єром — проживали переважно п'ятеро-шестеро дітей. На кожну кімнату – окремі душ та туалет.

Кімнати, в яких проживали діти. Скриншот із відео на YouTube

На більшості переглянутих нами відео діти наголошували, що фото- та відеозйомка в КНДР суворо регламентовані. Одна з авторок відео розповіла, що їм дозволили фільмувати все, крім лозунгів, військових та статуй вождів.

Увесь час перебування в таборі діти –були без зв'язку та доступу до інтернету, адже в КНДР є власна мережа-інтранет і месенджери. Для зв'язку з рідними в таборі є спеціальні кімнати з телефонами. У таких кімнатах було заборонено знімати, втім, одна з учасниць поїздки зняла відео, показавши й представників табору.

Кімната для дзвінків у таборі “Сондовон”. Скриншот із відео на YouTube

Хвилина дзвінка, за її словами, коштувала 1 долар США, тому кожна дитина вмикала на телефоні секундомір.

Відвідувачі табору також розповідали, що серед розваг були й комп’ютерні ігри з насильницькими, політизованими сюжетами. Наприклад, із підривом Білого дому.

Владислав Кушніренко грає в “шутер”. Скриншот із російських пабліків

Виховують толерантність до війни

Ми запитали правозахисницю Катерину Рашевську, навіщо, на її думку, росіяни відправляють дітей до північнокорейського табору.

“Поїздки дітей, зокрема й з окупованих територій України, до КНДР подаються Росією як “культурні обміни” — елемент так званої дитячої дипломатії. Але за своєю суттю вони є інструментом політичної пропаганди, — відповіла Рашевська. — Такі практики мають багато спільного з радянськими методами використання дітей у державних ідеологічних цілях і заборонені міжнародним правом. Ідеться не про культуру чи розвиток, а про формування лояльності до держави-агресора та її союзників, зокрема КНДР, яка фактично є співучасницею війни проти України й визнана США державою-спонсором тероризму”.

На думку Рашевської, якщо подібні поїздки триватимуть, дедалі більше дітей з окупованих територій опинятимуться в середовищі, де їм системно нав’язуватимуть спотворену картину світу, а також нормалізуватимуть агресію та переконуватимуть у “правильності” війни. Після такого досвіду фізично повернути дитину під контроль України недостатньо: наслідки ідеологічного впливу зазвичай глибокі й тривалі.

“Попри зовнішню “мирність” і показну культурність, подібні ініціативи мають ознаки політики з елементами деструктивного впливу, — підсумовує правозахиснця. — Їхня мета — не дитяча дипломатія і не розвиток дітей, а формування лояльності, нав’язування мироненависницьких ідеологій, толерування насильства та тиранії, підміна цінностей. Саме тому такі практики потребують чіткої міжнародної оцінки та реагування”.