Feb 10, 2026 Таміла Бутко Анжеліка Нестерчук

28-річний Володимир Андрєєв — кадровий військовий, випускник Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова. Від початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України проходив службу у 115-й окремій бригаді територіальної оборони. Був начальником відділення Сил підтримки. В грудні 2023 року отримав поранення. Кореспондентам Суспільного Володимир розповів про свій військовий шлях і етапи реабілітації.

28-річний Володимир Андрєєв випускник кафедри радіоелектронної боротьби Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова. У 2020 році Володимир закінчив курси підвищення кваліфікації у Харківському національному університеті Повітряних сил. Отримав спеціальність — фахівець ППО.

Володимир Андрєєв (ліворуч). Фото надав Володимир Андрєєв

Військовий розповів, що спочатку служив у Стрию. Від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України чоловік проходив військову службу у 115-й окремій бригаді територіальної оборони. Був начальником відділення Сил підтримки. Зі слів Володимира, бригада обороняла кордон з Білоруссю.

"За моїм напрямком це облаштування позицій, фортифікація, мінування. Після того я перевівся до 103 бригади територіальної оборони до Львова", — сказав військовий.

Військовий Володимир Андрєєв. Фото надав Володимир Андрєєв

У серпні 2023 року Володимира перевели на Харківщину. 27 грудня 2023 року на Куп’янському напрямку він отримав поранення. Пригадав, що тоді зайшов на позиції до хлопців — крайню його позицію, де мав замінувати.

"Був масований обстріл ракетною системою. За кілька хвилин, поки ми зібралися, прилетіло вже в ту позицію, де ми знаходилися. Опіки були повністю голови, кисті рук і повністю ноги. Як казали, тільки сорочка ціла залишилася. Я більше переживав, як мама залишиться. Ще до поранення я спілкувався з рідними і близькими, то казав їм, що для мене найкращий вихід це "300". Я знав, куди я йду, це по-перше, а залишити просто маму було важко", — сказав Володимир Андрєєв.

З його слів, страх був, адже не бояться тільки дурні. Але страх був контрольований, який і давав мотивацію жити. Першу медичну допомогу чоловік отримав у шпиталі у Куп'янську. Потім лікувався у Харкові та Києві. З 1 лютого по 16 квітня 2024 року Володимир проходив курс лікування у Фінляндії. Він сказав, що саме у Фінляндії лікарі врятували йому очі та руки.

"Спочатку мені хотіли відрізати кінцівки рук. Сказали, що у тебе відмирання пішло. Але дякую лікарю Тудесу, який сказав: У нього ще все живе і можна рятувати", — пригадав військовий .

Зі слів Володимира, під час лікування він докладав зусилля, щоб якнайшвидше стати на ноги.

"Було важко, коли у Фінляндії я побачив, що у мене такий самий візок, як для людей похилого віку. Коли я виходжу і бачу, що дідусь іде на такому ж візку, я розумію — ні, я не буду так іти. І я віддаю медсестрам цей візок і одразу впав. Мені говорять: "Що ти робиш?". Я кажу: "Ні, я буду ходити ногами. Я буду спиратися об стіну, але буду йти". Коли я виписувався, медсестри плакали, бо давали мені термін, що я тільки через пів року стану на ноги", — сказав чоловік.

Військовий Володимир Андрєєв із своїм собакою. Житомир, 9 лютого 2026 року. Суспільне Житомир

Зараз Володимир збирає гроші для пластичної операції на обличчі і голові. Чоловік розповів, що ще невідомо, скільки це буде коштувати.

"Міністерство оборони покриває частину коштів. Воно може покрити 100 — 150 тисяч, але воно не покриває всю суму на лікування", — сказав військовий.

Володимир розповів, що дотепер страждає від фантомного болю: тягне шкіру, болять кінцівки рук, але, незважаючи на це, мріє повернутися до війська.

"Війна не закінчується, і я зможу працювати, — сказав військовий. — Можу в логістиці. Якщо не працює тил — не йде війна і там. Забезпечення також потрібно доводити до кінця, щоб хлопці стояли і охороняли наші позиції".

Володимир говорить: щасливий, що має батьків, братів, дружину і доньку, які весь час його підтримують.

Військовий Володимир Андрєєв. Фото надав Володимир Андрєєв

А ще — вірного друга, собаку Лейлу, яка, як сказав Володимир, завжди поруч.

Собака Володимира Андрєєва. Житомир, 9 лютого 2026 року. Суспільне Житомир